maxumiv
  • Фото Кукул
  • Фото Кукул
  • Фото Кукул
  • Фото Кукул
  • Фото Кукул
  • Фото Кукул

Уровень сложности   Умеренно

Время  один день 9 часов 43 минут

Координаты 5788

Uploaded 20 Май 2014 г.

Recorded Май 2014

-
-
1 500 m
712 m
0
9,1
18
36,32 km

Просмотрено 3130 раз(а), скачено 36 раз(а)

рядом с  Vorokhta, Ivano-Frankivsk (Ukraine)

2014-05-18 Ворохта - Кукул - Козьмещик - Лазещина

Кукуль (Кукул) — гора в Українських Карпатах, на північ від масиву Чорногора. Розташована в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області та (частково) Рахівського району Закарпатської області.
Висота гори 1539 м над рівнем моря. Західні та північно східні схили гори дуже круті. Біля гори розсташована однойменна полонина Кукуль та полонина Закукул.
На північ від гори розташоване смт Ворохта, на північний захід — село Лазещина та смт Ясіня.


Часи Першої світової війни.
На горі є старе кладовище німецьких солдатів, що загинули під час Першої світової війни. Поблизу Кукула стоять бетонні конструкції також з часів Першої світової війни, адже там велися бої. Також є залишки угорської батареї після Першої світової війни.


Маршрут на хребет Кукул
Затрати часу - 1-2 дні. Довжина маршруту - 15 км. Набір висоти - близько 700 м.

Початок маршруту: на залізничній станції Вороненка. Це гарний пішохідний, кінний і лижний маршрут з чудовим видом на чорно-гірський хребет, зокрема на вершини Петроса й Говерли.

Від станції йдемо дорогою вздовж колії в напрямку тунелю, що прокладений під Вороненківським перевалом (880 м). Через перевал проходить стара дорога на Закарпаття. Над тунелем звертаємо наліво та йдемо вверх по дорозі, яка проходить між хатами аж до хребта. Справа від останньої хати входимо в ліс (ЗО хв. від станції) й ідемо ним по широкій дорозі (знакування червоним кольором) до стрімкого підйому.
На розгалуженні звертаємо наліво на дорогу, що виводить на полонину Припір, яку огинаємо зліва (1,5 год. від станції). Тут можна відпочити, а в гарну погоду побачити чудові краєвиди на с. Яблуницю, Чорногору та Ґорґани.

У верхній частині полонини минаємо стовпчик давнього польсько-чехословацького кордону (№ 18/6) і через ЗО хв. виходимо на г. Буковинка (1216 м). На її вершині стоїть кордонний стовпчик № 18, а внизу, на однойменній полонині знаходиться невеличка колиба з місцем для вогнища всередині. Від полонини долаємо недовгий, але стрімкий підйом і виходимо на хребет Кукула, Йдемо до безіменної висоти (1281 м), на якій знаходиться стовпчик № 17.

До цього місця можна піднятися й іншим шляхом. У випадку пізнього приїзду до Вороненки, коли до настання темноти залишається не більше 2 год., слід швидко підійти до полонини Лампарівка (3 км) й розкласти намети. У цьому випадку від магазину „Продтовари", що знаходиться нижче будинку залізничної Дистанції, йдемо дорогою в напрямку тунелю. Через 500 м, біля великого будинку звертаємо в ліс й ідемо по дорозі до полонини Лампарівка. її ще називають „Пасіка", очевидно через це, що тут колись була пасіка. На величезній полониш стоїть хата, в якій у негоду може розміститися кілька десятків осіб. Але, на жаль, дах будинку вже частково зіпсований, а вікна закриті целофаном. Поряд є вода. З полонини можна йти прямо на південь до полонини Припір, або ж повернути наліво і по болотистій дорозі, через трикутну в плані вирубку, а потім через ліс і по відрогу вийти безпосередньо на висоту 1281 м.

Через 500 м від цієї вершини розпочинається велика полонина Григорівка, що розташована на схилах г. Під Бердою. Тут є колиби з пічками, в яких часто зупиняються лижники. Від станції Вороненка - 7 км або ж 3 год. ходу.
Далі дорога буде йти траверсом південно-західного схилу хребта, через полонини Криниця, Середня і Кукул, які розділені між собою відкритими або залісненими ярами. На кожній є колиби пастухів і, звичайно, вода, без якої неможливим був би випас худоби. На полонині Кукул є військові поховання з часів І світової війни. У серпні 1999 р. учасники українсько-польської експедиції з вивчення полонинського господарства Українських Карпат під керівництвом проф. Варшавського університету Януша Ґудовського поставили дерев'яний хрест на місці цього кладовища.
Перед вершиною Кукул кордон різко повертає направо, в сторону Говерли. До неї не дуже далеко (приблизно 10 км), але вододільний хребет до г. Козмеська в цьому місці має великі перепади висот (приблизно 500 м) й мандрівку ним робити не будемо.

Вершина г. Кукул (1539 м) від південного заходу покрита лісом, а тому, щоб потрапити на полонину Закукул, необхідно спуститися по кордону до стовпчика 10/7. Звідси горизонтальною стежкою, що огинає схил гори, за 10-15 хвилин приходимо до добротної колиби з місцем для вогнища всередині. Це господарство Юрія Гереджука, який водночас є ґаздою на Чорногірському географічному стаціонарі Львівського національного університету (тел.: (03434 НИ179). Варіантів спуску є декілька. На лижах найкраще з'їзджати вниз через полонину Лабєска, що знаходиться на відстані 1 км по дорозі на Кукул, під самим гребенем зі сторони Ворохти. Взимку над полониною вітер надуває величезні снігові карнизи, які треба об'їхати. На полонині Лабєска за 100 м нижче хребта в затишному, захищеному від вітру місці є колиба. Звідси розпочинається стежка, яка проводить через Кичеру до Ворохти, але на нартах краще пройти нижче руїн давнього схроніска (притулку) Союзу Поселенців і через перевал Пересліп звернути на дорогу, по якій колись до притулку возили забезпечення, а також і туристів. Далі дорогою приходимо до моста через Прут поблизу турбази „Україна" у Ворохті.

Велосипедистам рекомендується від цієї полонини їхати дорогою, що проходить майже паралельно до хребта Кукул й виходить нижче присілка Завоєла (2 км від контрольно-пропускного пункту Карпатського національного Природного парку (КНПП).
Для піших туристів також є кілька варіантів спуску. У випадку, якщо потрібно Якнайшвидше зійти вниз, то найкраще від колиби на полонині Закукул Мандрувати вниз у південно-східному напрямку по дорозі, якою за 4 км приходимо в долину Прута біля впадіння потоку Озірний у Прут (за 500 м вище Завоєлі). Ця дорога увесь час проходить лісом.

Також можна зі стежки, якою ми йшли на полонину Закукул, спуститися прямо через велику серед лісову галявину до дороги, що сходить у долину потоку Форесок.

Доїзд до станції Вороненка.
Поїзд Львів-Рахів, відправлення зі Львова: 15-25год, з Івано-Франківська: 19 год. приміський поїзд з Івано-Франківська: 9 год. 15 хв.*
Зауважимо, що кожного року в кінці травня проводять зміну розкладу поїздів на літній період й наступний рік.
До Ворохти також можна доїхати маршрутними таксі, що відправляються з головної автостанції Івано-Франківська. 5-10, 5-50, 6-30, 7-50, 8-40, 10-35, 12-00, 12-30, 13-15, 14-10, 16-15, 17-12*, а далі до Вороненки добратися попутним транспортом, або ж скористатися послугами таксі.
Різноманітну інформацію туристи можуть отримати при реєстрації у Ворохтянському підрозділі пошуково-рятувальної служби, що розташований у приміщенні Ворохтянської селищної ради по вул. Данила Галицького, 14; тел.: (03434)-41149. Командир підрозділу - Савчук Михайло Васильович; тел. моб.: 0964610440.

Від контрольно-пропускного пункту КНПП у Завоєві до Ворохти або до розгалуження дороги в Арджелюжі (6 км від Ворохти) можна доїхати попутним транспортом, а далі мікроавтобусами, що їдуть із Верховини до Ворохти.
* Потребує уточнення
Джерело: "Гори гуцульщини"

Комментарии

    You can or this trail